СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ДОПОМАГАЮТЬ В ЛІКУВАННІ ДИТЯЧОГО ЗОРУ

Лікар припиняє бути професіоналом в ту мить, коли він перестає вчитися чомусь новому. Прогрес науки і техніки рухається дуже швидко, головною цінністю суспільства стає інформація про світові технологічні інновації, які вже зараз можна застосувати, тому лікар-фахівець повинен вчитися весь час, адже потрібно встигати за сучасними технологіями.

 Коли я обирала свою професію лікаря-офтальмолога, мені було навіть важко уявити собі ті технології, з якими мені доводиться працювати зараз.
Медицина не стоїть на місці, і щороку з'являються нові методики, що дозволяють проводити більш повноцінне і якісне лікування. Як спеціаліст, я уважно слідкую за тенденціями розвитку своєї галузі, і найкращі признані та запроваджені в світі методики намагаюся приміняти в нашому Офтальмологічному Центрі.

ЛІКУВАННЯ АМБЛІОПІЇ - ЩО НОВОГО?

Однією з основних і важливих проблем дитячої офтальмології є амбліопія, яка є не тільки функціональним недоліком, перешкоджає розвитку зорової системи, а й в майбутньому в значній мірі обмежує вибір професії, унеможливлює право на водіння транспортними засобами або літальними апаратами.  

 Амбліопія або ледаче око - це стан, при якому око виглядає нормально, але гострота зору знижена, знижена контрастність, чутливість і периферійний зір. Гіппократ свого часу визначив амбліопію як хворобу, при якій пацієнт нічого не бачить оком і лікар нічого не бачить в цьому оці. Неможливо повністю виправити зір в такому оці ані за допомогою окулярів, ані за допомогою лінз, ані за допомогою операцій, і амбліопія у дітей не зникає з віком. 

 Плеоптичне лікування амбліопії включає в себе апаратний комплекс і такий непопулярний метод, як оклюзія , що вважається «золотим стандартом» лікування цієї патології вже протягом 200 років –  це закрити здорове око для того, щоб змусити слабке око працювати і передавати сигнали в мозок, стимулюючи роботу нейронів в зоровому центрі і тим самим покращуючи зір. Дуже важливо задіяти зоровий ресурс ослабленого ока, розробити зір обох очей, поліпшити рухові функції очей, просторове сприйняття, дати змогу зоровому аналізатору включатися в роботу і розробляти стереоскопічний зір! Правильне проведення оклюзії – необхідна умова для лікування «ледачого ока» і поліпшення його гостроти зору.

 Але «заклеювання» одного ока викликає опір як у батьків, так і у дітей. Адаптація до окклюдора - це серйозна проблема, оскільки діти не люблять ходити з одним закритим оком, їм спочатку важко, погано видно. Маленькі дітлахи зривають заклейку, не дають надіти. Є й психологічний аспект, бо заклеювання саме по собі є косметичним дефектом, і дітей можуть дражнити, показувати на них пальцем, насміхатися.

Наш Офтальмологічний Центр уклав угоду на застосування нового методу лікування амбліопії з ДП Техномед Україна - ексклюзивним представником компанії NeuroVision, розробника програмного забезпечення для лікування амбліопії RevitalVision на території України. Тепер в нашому Центрі ми використовуємо новий сучасний метод лікування амбліопії, який вже відомий в Америці, Європі і нині вийшов на ринок України: це застосування спеціально розроблених  розумних окулярів ViDi Smart Occlusion Glasses. Окуляри представляють собою абсолютно новий підхід в лікуванні амбліопії з використвнням новітніх технологій. 

На вигляд окуляри ViDi Smart Occlusion Glasses схожі на звичайні окуляри для дітей, але оснащені спеціальною рідкокристалічною лінзою (LCD - liquid crystal display). 

Електронний чіп, вбудований в оправу, закриває лінзу окулярів з певною періодичністю (стандарт - кожні 30 секунд), виконуючи ефект закриття здорового ока, як це застосовується в даний час в усьому світі для лікування амбліопії у дітей. При цьому око, що краще бачить, закривається на короткий час, але дитина цього не відчуває і тому старанно продовжує лікування. Закриваючи лінзу з боку здорового ока на невеликий проміжок часу, окуляри змушують "працювати" слабше око, привчають дитину користуватися обома очима (розвивають бінокулярний зір). Це відбувається безболісно, ​​не заподіює ніяких незручностей і не знижує впевненість дитини в собі - на відміну від оклюдерів, які повністю закривають одне око.
Лікування призначене для дітей в перші роки їх життя, поки система органів зору продовжує розвиватися і ще можна вплинути на її формування. Окуляри прості у використанні, мають вигляд звичайних окулярів і легку оправу, зручні, ефективні і призначені для дітей від 3 до 10 років. Якщо дитині також необхідна корекція аметропії, то електронні окуляри підбираються з урахуванням рецепта, виписаного офтальмологом. Таким чином одночасно лікуються і проблеми із зором, і "ледаче око".

Окуляри ViDi Smart - сучасний зручний, практичний і естетичний гаджет, з легкістю сприймається як дітьми, так і їх батьками, позбавляючи їх від незручності і неприємних відчуттів, пов'язаних з очними наклейками, і від додаткових труднощів і больових відчуттів, з якими пов'язане закапування атропіну в сильніше око. Батьки не переживають, бачачи, як їх дитина страждає і бореться з лікуванням, а дитина залюбки вдягне такі гарні та цікаві окуляри, і вестиме свій звичний спосіб життя, незамітно постійно дотримуючись режиму лікування "ледачого ока" протягом всього дня.

ІННОВАЦІЇ В ЛІКУВАННІ КОСООКОСТІ

Так само уважно ми слідкуємо за новими розробками вітчизняних вчених і медиків у дитячій офтальмології та одними з перших впроваджуємо їх у нашому Центрі.

В нашому Офтальмологічному центрі Мержиєвської Н.П. освоєно і застосовується метод лікування амбліопії при косоокості з використанням вітчизняного високотехнологічного обладнання - із застосуванням мікропризматичних окулярів, які скорочують час лікування і допомагають точно розрахувати кут косоокості, натренувати око правильно сприймати зображення, досягти відновлення бінокулярного зору.

Довгий час широке застосування призм при косоокості стримувалось технічними труднощами: окулярна лінза з великою призматичною дією була важкою, неестетичною і мала значні аберації. Завдяки досягненням вітчизняної науки і створенню спеціальних оптичних мікропризм стало можливо застосувати призматичну корекцію і використовувати окуляри для лікування косоокості в офтальмологічній практиці.

За допомогою набору призменних компенсаторів КК-42 офтальмолог дозує вид косоокості і аномалію рефракції. За результатами обстеження виписується рецепт на виготовлення призматичних окулярів. На сьогодні рецепти на виготовлення сферо-призматичних окулярів виписують лише 50 лікарів-офтальмологів провідних клінік України, які освоїли дану методику. Виготовляють складні сферопризматичні окуляри безпосередньо в лабораторії Інституту проблем реєстрації інформації НАН України за спеціально розробленою технологією.

Найчастіше косоокість розвивається на третьому році життя, коли з'являється інтерес до занять поблизу: малювання, ліплення, розглядання картинок і т.д. При цьому посилюється навантаження на очні м'язи і акомодацію (фокусування зору), що при недосконалості зорової системи проявляється відхиленням очей, в результаті якої те око, що гірше бачить, відходить убік від загальної точки фіксації. Думка, що косоокість може пройти сама по собі - помилкова. Якщо косить тільки одне око, це свідчить про функціональну нерівність очей і загрожує слабкозорістю "ледачого ока". Поки не буде підвищена гострота зору, виправлена нецентральна фіксація, рухатися далі неможливо.

Багато новітніх технологій ми вже використовуємо щодня. І ще багато нових з’явиться найближчим часом. Офтальмологічний Центр Наталії Мержиєвської і надалі відслідковуватиме, скурпульозно відбиратиме і впроваджуватиме у себе найефективніші нові методики і технічні рішення, що дозволяють проводити більш повноцінне і якісне лікування дитячої слабкозорості.

лікар–офтальмолог 
вищої категорії 
МЕРЖИЄВСЬКА Наталія Петрівна,
засновник і керівник
Офтальмологічного Центру Н. Мержиєвської
33018  м. Рівне,
вул. Миколи Карнаухова, 31, 4 поверх
Попередній запис:
тел. (097)  343-63-14

Смартфони, Wi-fi і ДІТИ

Сучасна людина просто не уявляє своє життя без гаджетів, не розлучаючись з ними практично ні на хвилину. Електромагнітне забруднення у світі росте не по днях, а по годинах, і ми все ще не знаємо, яким буде його рівень через декілька років. Wi-fi став незамінною річчю вдома, на роботі, в освітніх установах, скрізь, де важливо підтримувати зв’язок із навколишнім світом.
На жаль, у безпровідного інтернету є деякі недоліки, про які не знають більшість людей. Зокрема, він може негативно впливати на стан нашого здоров’я. Близько двох тисяч міжнародних досліджень виявили зв’язок між тривалою дією електромагнітного випромінювання на організм та утворенням пухлин мозку, пухлин на слуховому нерві і слинних залозах.

Занепокоєння зростає через дію wi-fi сигналу на дітей, організм яких особливо схильний до ушкоджень, оскільки знаходиться в процесі розвитку. Крім того, це випромінювання може бути причиною тривалих головних болей, мігрені, гіперактивності і порушень сну, погіршення пам'яті і зниження здатності до навчання.

Звичайно, навіть припустити, що мобільні телефони заборонять, було б утопією. Адже вони роблять життя людини комфортним та інформативно насиченим. Батьки завжди можуть зв'язатися зі своїми дітьми, щоб проконтролювати їхнє місцеперебування. Легко зробити фото і поділитись ним з друзями. Але! Плюси цивілізації мають зворотний бік. 

Згідно з рекомендаціями Bioiniciative, смартфон не варто носити в кишені і і вести занадто довгі розмови по телефону (в цей час апарат тісно притискається до вуха). Не рекомендується і лягати спати в небезпечній близькості від телефону (багато хто кладе його під подушку або поруч з собою). Не слід під час поїздки в автобусі або машині багато говорити по телефону, так як при швидкій їзді апарати випромінюють значно більше енергії для підтримки зв'язку.
Щоб убезпечити свій організм від шкідливого впливу ЕМП:

• відключайте роутер на ніч або коли його ніхто не використовує;
• використовуйте смартфон і ноутбук тільки в певний час;
• використовуйте гарнітури чи навушники під час розмови;
• не слід користуватися смартфоном під час грози;
• більше часу проводьте на свіжому повітрі, виконуйте фізичні вправи, читайте книги на папері, в не в цифровому форматі.

Якщо смартфон використовувати, подовгу не відриваючи погляду (наприклад  для переписки), то це однозначно призведе до погіршення зору. Очі в цьому випадку «не працюють», вони звикають дивитися на відстані не далі 10-15 см. Саме тому підліткам необхідно робити зарядку: підійти до вікна, знайти найдальшу току і таку ж точку знайти на склі, тепер потрібно переводити очі - дивитися то близько, то вдалину, зосереджуючи зір на обраних точках.

То чи варто з побоюванням ставитися до стільникового телефону? Звичайно - ні.
Людина багато чого шкідливого вживає в їжу і труїть свій організм отрутами, які присутні в алкоголі і сигаретах. Та й сама навколишнє середовище забруднена всілякими хімічними речовинами, вихлопними газами від автомобілів, і повітря, яким ми дихаємо, вода, яку ми п'ємо, так само негативно впливають на наше здоров'я і звинувачувати у всіх бідах стільниковий телефон просто смішно. Але якщо людина хоче бути здоровою, то обов'язково прислухається до рекомендацій лікарів і вчених, і обмежить час своїх розмов по стільниковому телефону, і буде тримати його на безпечній відстані сама та  привчить своїх дітей безпечно користуватися смартфоном, не заподіюючи шкоди здоров’ю, і буде при цьому строгою, послідовною і НЕ поблажливою мамочкою, добре розуміючи, що йдеться про здоров’я і майбутні можливості дитини...



http://orthoptics.yolasite.com/

Лікар–офтальмолог вищої категорії
Мержиєвська Наталія Петрівна

3D КІНО І ДИТЯЧИЙ ЗІР

Звички, від яких варто відмовитися, якщо хочеш зберегти зір

Донедавна в кіно і по телевізору ми могли бачити тільки плоске зображення, відзняте однією камерою. Така плоска картинка не передає глибини простору, показує світ на екрані спотвореним - всього лише як проекцію 3-х мірної картини на площину.

В останні роки інтенсивно розвивається 3D кіно, що прагне показати нам на екрані світ у всій його повноті. До нової якості зображення звикаєш дуже швидко. Фільми 3D справляють приголомшливе враження об'ємними 3D ефектами, особливо зі швидкою зміною сцен з дуже великою різницею глибини зображення  - це видовищно і захоплююче. Але зоровий нерв під час їх перегляду піддається дуже серйозному напруженню.

3D фільми для дітей — серйозне навантаження, в першу чергу, на зір. Принаймні до 5 років  дивитися 3D дітям категорично не можна, тому що зорова система до 6-ти років ще повністю не сформована. Зате рідкі походи на 3D можуть стати дійсно святом, в той час як надмірне захоплення здатне завдати шкоди здоров’ю. Для того, щоб зрозуміти причину виникаючих проблем, необхідно розібратися в будові зорової системи людини.

Природа обдарувала нас двома очима. Завдяки цьому ми маємо бінокулярний (стереоскопічний) зір, що дозволяє розрізняти, які предмети розташовані ближче, а які далі, а також досить точно оцінювати відстані до об'єктів. Ця здатність пояснюється тим, що наші очі розташовані на деякій відстані один від одного (близько 6 см), і в них формуються 2 кілька розрізняються зображення одного і того ж об'єкта (як 2 картинки, отримані в двох розташованих в різних місцях відеокамерах). Картинка предмета вловлюється й фокусується на сітківці обох очей одночасно, потім отримана інформація відправляється в кору головного мозку в зоровий аналізатор. Наш мозок аналізує ці зображення, і створює загальну стереоскопічну (часто говорять 3D) картину оточуючого нас світу - зливає в єдиний образ однакові, симетричні, отримані під різним кутом зору картинки, при цьому він здатний оцінювати висоту, ширину, глибину простору. В результаті ми бачимо одне зображення, а не два.
За останні 90 років ми звикли до 24-х кадрів в секунду - і все б нічого, якби не розмитість, тремтіння, «рвані» рухи. Зйомка з частотою 48 кадрів майже повністю усуває ці недоліки. Сучасне кіно використовує високі кадрові частоти (аж до 60 кадрів в секунду - максимум того, що здатний сприймати людський мозок).
У сучасних 3D технологіях застосовується принцип, при якому для обману мозку використовують зображення одного предмета, знятого на одній відстані, але під різним кутом. У підсумку об'ємний ефект досягається методом показу кожному оку різних образів. При зйомці 3D використовують 2 камери, і часте явище - розсинхронізація ракурсів та зсув у часі лівого і правого зображення на 1 кадр або й на пів-кадра. Якщо в сцені був вертикальний рух, то при зсуві в часі ми отримуємо "неможливе" зображення, дискомфортне для нашого мозку. Коли зображення, які бачать очі, занадто різні і не можуть бути накладені одне на одне, мозок змушений зробити вибір. Він відкине всю або частину інформації від одного ока. Ваш розум «придушить» або «відімкне» візуальну інформацію, яку він не може використати. Для одержання злитої й немиготливої картинки в 3D збільшують частоту кадрів до 144 у секунду.  Очі - не камера.  Око людини не здатне бачити окремі кадри, воно не бачить рух як послідовність кадрів, замість цього мозок сприймає безперервний потік інформації, а не набір дискретних зображень. Як приклад того, настільки чутливі наші очі до зміни яскравості, були проведені наукові дослідження, що показали, що людське око здатне сприйняти білу рамку серед тисячі чорних кадрів! У підсумку головний мозок людини в секунду аналізує тисячі образів, які при цьому окремо надходять у ліве і праве око, що викликає перенапруження очних м’язів.

 

 

              Відчуйте різницю між 24 і 60 кадрами в секунду на цьому відео!
 

3D зображення – величезне навантаження на зір і мозок дитини! Щоб побачити 3D-зображення, оченятам і голові малюка доводиться проробляти величезну роботу. Навіть у дорослих людей після перегляду 3D-фільму паморочиться голова, їх нудить, а очі не лише втомлюються, а й болять.  Завдає шкоди й те, що при русі об'єкта очні яблука так само міняють кут зору, а в 3D окулярах – ні! Для кожної людини є свій індивідуальний поріг, після перетину якого мозку важко з`єднати фрагменти «картинки» в одне ціле. В реальності людина й одним оком може визначити , які предмети розташовані ближче, які – далі за допомогою явища параллаксу. В кінотеатрі ж око фокусується тільки на екран, і визначити відстань до предметів неможливо.

Дослідники говорять про те, що при перегляді 3D відбувається конфлікт сигналів конвергенції і зорової пристосовуваності, тобто порушується фокусування через асинхронний рух очей. Проблема в тому, що очі сконцентровано дивляться на сам екран, який знаходиться від них на певній відстані, в той час як тривимірні картинки не відповідають цьому, з`являються ближче або далі. Тому очі намагаються сфокусуватися то на екрані, то на відтворюваних образах, що провокує почуття дисбалансу зорової системи.
Однозначно не можна дивитися 3D-фільми дітям із патологіями зору. Наприклад, якщо одне око бачить гірше за інше, є косоокість або інші очні захворювання.

Сучасні технології дозволяють дивитися 3D фільми не тільки в кінотеатрі, але й дома, використовуючи  3D окуляри. Діти дуже чутливі до дискомфорту, і якщо дитину щось почне турбувати, то під час сеансу вона сама одразу зніме окуляри.

Компанія Samsung розробила спеціально для дітей 3D-окуляри SSG-2200KR, які зовні трохи нагадують окуляри Гаррі Поттера, поставляються з двома змінними панелями: рожевою для дівчаток і синьою для хлопчиків.
Призначені спеціально для домашніх кінотеатрів, з розрішенням 1920 x 1080, затемнення кожної лінзи 3D-окулярів синхронізовано з частотою розгортки телевізора, сумісні з 3D-телевізорами Samsung LED 7000 (і вище), РК 750 і Plasma 7000 (і вище).   3D окуляри SSG-2200KR створюють в домашніх умовах повне відчуття перегляду фільму в кращому 3D кінотеатрі.
Не ризикуйте здоров’ям своєї дитини і купуйте тільки ліцензійну продукцію, підробки зіпсують зір вашого малюка.

Кіно, телебачення, як і комп’ютер, є відмінним розвиваючим інструментом, головне навчити дитину правильно його використовувати - просто потрібно знати міру і мати обережність, адже вони ніколи не зайві, якщо мова йде про здоров’я. 

Також варто розуміти, що нині 30 відсотків дітей уже на стадії формування зору потребують корекції – призначення їм окулярів, а також й іноді стимулюючого лікування. Тому велике значення має регулярний огляд дитини в офтальмолога. Дітей дошкільного віку потрібно приводити на огляд один раз на рік, якщо немає вад зору, а дітей шкільного віку – два рази на рік. Помітити будь-яке, навіть незначне погіршення зору може тільки фахівець, озброєний сучасним діагностичним обладнанням нового покоління. Не залишайте без уваги здоров’я очей вашої дитини - пам’ятайте, що своєчасно розпочате лікування здатне позбавити зростаючий організм від незворотних розладів зору і майбутніх проблем!
http://orthoptics.yolasite.com/

Лікар–офтальмолог вищої категорії
Мержиєвська Наталія Петрівна

Що і як бачить немовля?

Здоров'я очей і гострота зору закладаються в дитини ще в період внутрішньоутробного розвитку до народження. Потім має значення все - пологи, перший рік життя, розвиток, харчування... 
Зоровий аналізатор інтенсивно розвивається в перші роки життя дитини. Саме в цей період можна виявити і швидко виправити багато патологій.

Очі закладаються на третьому тижні внутрішньоутробного розвитку і формуються протягом всієї вагітності. Народжується дитина з іще не зрілим зоровим аналізатором (його формування повністю завершується лише до 10-11 років). Взагалі зорова система людини починає формуватися тільки з моменту народження: для її формування необхідні сигнали (роздратування), що надходять із зовнішнього середовища, сам процес формування зорових функцій пов’язаний із світловою стимуляцією внутрішньої оболонки ока (сітківки), далі в корі головного мозку формується нова сигнальна система, що забезпечує сприйняття подразнень зовнішнього середовища, переробку інформації і відповідну реакцію, на підкірковому рівні формуються зорові зв'язки. Називається цей складний процес рефрактогенез. Наше око – це складна оптична система, будова цієї оптичної системи змінюється і удосконалюється, формуючи зорові функції поступово, протягом 7 років.
Процес рефрактогенезу на протязі 7 років пов’язаний з ростом очного яблука. Очне яблуко у дитини при народженні має довжину 1,5 см, око дорослої людини має довжину в середньому 2,4 см. Тобто людське око виростає на цілий сантиметр, формуючи зорові функції.

Відразу після пологів немовля має дуже слабкий зір, бачить нечітко і тільки великі предмети, розташовані в безпосередній близькості від нього, не здатний концентрувати погляд, у бiльшостi спостерiгається косоокiсть, інодi можна помiтити посмикування очних яблук зi сторони в сторону (нiстагм). Все це для новонародженої дитини є нормальними явищами i пояснюється незрiлiстю органів зору. Звернiть увагу, що немовля плаче без слiз - вони з’являться лише з 3-4 тижня життя. Природа ніби оберігає малюка від надмірної зорової стимуляції, дозволяючи виділити з величезного різноманітного світу найголовніше: мамине обличчя. І дійсно, найкраще він бачить на відстані приблизно 30-50 см - якраз настільки віддалене від малюка обличчя мами під час годування. Кращий об'єкт для стимуляції зорової функції малюка - мамине обличчя. Частіше давайте можливість дитині вивчати ваші риси, міміку і артикуляцію.

Батьки можуть судити про зорові функції дитини по руховим реакціям, які називаються світловідчуття та світлосприйняття новонародженої дитини, це такі реакції, як:

• зажмурювання повік;
• рухи очних яблук;
• поворот голови у напрямку світла
• запрокидування голови до світла.

Якщо новонародженому показати яскраву іграшку, він не зупиниться на ній поглядом. Але вже після другого тижня життя з’являється фіксація погляду - його короткочасна затримка на предметах. Однак зосередитися надовго малюкові поки не під силу. Коли його погляд не зафіксований на якомусь об’єкті, у нього може спостерігатися зорова косоокість - розкоординованість рухів очей. Насправді нічого спільного з істинною косоокістю це явище не має - це нормальний прояв функціональної незрілості зорового аналізатора. У новонароджених зустрічається і справжня косоокість, але правильно оцінити стан зорового апарату дитини може лише офтальмолог.

Бінокулярна фіксація погляду (предмет фіксується двома очима) з'являється на 2-3 місяці життя. У цьому віці рухи очей стають координованими і "косоокість", якщо вона була удаваною, а не істинною, зникає. В місяць дитина проявляє ознаки слідкування за обличчям мами. Від 2-3 місяців дитина починає впізнавати матір, а потім і інших близьких людей, реагуючи на їхню появу в полі свого зору посмішкою і загальною руховою активністю. В 2-3 місяці у дитини з’являється чітка реакція слідкування очима за предметами на відстані 50-60 см.   
Гострота зору протягом першого року життя значно зростає. В 3-4 місяців він починає активно стежити за тим, що відбувається навколо. У цьому віці у нього має сформуватися чіткий бінокулярний зір, навіть незначна косоокість зараз вважається відхиленням від норми. До шостого-восьмого місяців діти починають виділяти поглядом на загальному тлі прості геометричні фігури, а з 1 року - і складніші малюнки.

Фокусувати погляд немовля починає вибірково, поступово виокремлюючи з навколишньої дійсності кольори: раніше всього малюки починають затримувати погляд на предметах жовто-зеленої гами, але дуже скоро до неї приєднуються й інші кольори. Чітке кольоровідчуття формується приблизно у віці 1 року життя - після року дитина повинна чітко розрізняти весь спектр кольорів.
Розвиток зору у людини триває протягом 7 років життя. Називається цей процес рефрактогенез. Наше око – це складна оптична система. Будова цієї оптичної системи змінюється і удосконалюється формуючи зорові функції поступово протягом 7 років. Формування сітківки повністю закінчується до кінця першого року життя.
Сітківка – це оболонка, яка містить світлосприймаючі елементи, так звані, палочки та колбочки. Центральний зір у людини забезпечується центральною ямкою сітківки, яка в основному представлена нейроепітелієм – колбочками. Вони відповідають за центральну гостроту зору та за кольоровий зір. Переферичний зір (наше поле зору) представлений так званими паличками. Вони відповідають за периферичний та сутінковий зір. Тому кольоровідчуття і периферичний зір у дитини 1 року життя уже чітко і повністю сформовані.

Що батькам потрібно знати про дитячій зір?

Батьки повинні пам'ятати, що від них залежить дуже багато - у тому числі і становлення зорових функцій дитини. Око - орган, дуже чутливий до впливу факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. Завдання батьків - подбати про загальне здоров'я, достатнє освітлення і правильне харчування малюка.
Дитина обов'язково повинна знаходитися в добре освітленому приміщенні - врахуйте це при виборі кімнати для дитячої.
Для правильного розвитку зорового апарату дитині необхідна достатня кількість зорових вражень. Малюка повинні оточувати яскраві предмети різної форми, розміру, кольорів.
Батькам слід знати, що всі грудні діти є гіперметропами. Дитячий організм росте і з віком анатомія очей перебудовується і змінюється. Відбувається так звана міопізація очей.
Варто враховувати наступні вікові норми:

• у новонароджених середня сила далекозорості -  4,0 діоптрії;
• у віці 1 року - 1,5 діоптрії;
• у 3-4 річної дитини - близько 1 діоптрії;
• для 7 років нормальний показник - 0,5 діоптрії;
• до 10 років повністю закінчується формування очей і ступінь далекозорості дорівнює 0.

Приблизно у 50% дітей залишається далекозорість, у решти зберігається нормальний зір або може розвинутися короткозорість.
Основним моментом у правильному формуванні зорових функцій є режим зорового навантаження. За останній рік масово звертаються батьки з дітками 3-5 років, коли зір не сформований, а у дітей вже короткозорість. Вважаю, що основною причиною є перевантаження зорової системи - а попросту зловживання телевізором. Дитина до 2-ох років і по своїм інтелектуальним здібностям не повинна дивитися телевізор - з дитиною необхідно спілкуватися, розвивати увагу. Режим зорового навантаження є пріоритетним у формуванні зору і попередженні короткозорості! Адже у дитини в цьому віці максимальний зір 10 %, а телевізор потрібно дивитися на відстані 2,5 метрів, при цьому їй доводиться напружувати понад силу зорову систему.

• Тому з 2 до 5 років – максимальний час перегляду 20-30 хвилин;
• Після 5 років – не більше 30 хв. на день;
• Молодша школа – максимально 45 хв. на день.

А також дитина до 7 років взагалі не повинна працювати за комп’ютером! Сучасні технології допомагають отримувати інформацію, але у всьому має бути міра.

Візит до офтальмолога

Відразу після пологів немовля обстежується неонатологом або педіатром, які направляють молоду маму до спеціаліста-офтальмолога відразу ж, якщо є ризик виникнення патологій розвитку зорового апарату через перенесені під час вагітності вірусні захворювання, генетичну схильність або передчасні і важкі пологи. Огляд офтальмологом новонародженої дитини обов’язково має відбутися в перших 6 місяців життя. Середньостатистичний вік 3-4 місяці, коли дитину можна адекватно і якісно оглянути на предмет того, як сформовано анатомічно і функціонально око внутрішньоутробно, подивитися будову очної системи при народженні і спрогнозувати правильність розвитку зорових функцій.

Огляд обов’язковий тому, що бувають вроджені вади розвитку сітківки, центральної зони і диску зорового нерва, так звані колобоми. Коли апріорі зорові функції не можуть формуватися взагалі. А батьки в свою чергу на передньому відрізку ока ніяких змін не помічають. І трапляються випадки, коли дитина не ходить в дитячий садок, потреби звертатися до окуліста батьки не бачать. А під час проходження профогляду до школи у батьків шок, що їх дитина виявляється сліпою на одне око.
 

 На жаль, у немовлят можуть зустрічатися різні захворювання очей. Найчастіше причиною вроджених захворювань є:

• несприятливий вплив навколишнього середовища;
• захворювання матері під час вагітності:
• перенесена краснуха;
• туберкульоз;
• вірусні захворювання;
• генетичні чинники.

Патологічні зміни органа зору можуть спостерігатися у новонароджених з вродженим токсоплазмозом. Іноді запідозрити ту чи іншу патологію очей можуть батьки - за зовнішнім виглядом дитини. Наприклад, вони можуть помітити птоз (опущення) верхньої повіки; мікрофтальм (зменшення ока); макрофтальм (збільшення ока), що зустрічається при вродженій глаукомі; помутніння рогівки (так зване "більмо") і кришталика ("білу зіницю") - при вродженій катаракті. Почервоніння очей і повік також свідчить про неблагополуччя. Уважна мама не пропустить косоокість у своєї дитини (про фізіологічну і істинну косоокість писалося вище). 

 Іноді у новонароджених на шкірі обличчя та повік видно синюшно-червоні плями. Це телеангіоектазія (нерівномірне розширення дрібних судин). Як правило, протягом декількох місяців плями самостійно зникають. Однак якщо кількість таких плям з часом не зменшується, а збільшується, слід звернутися до лікаря для виключення доброякісної пухлини судин (гемангіоми). Часте явище у нормально новонароджених - субкон’юнктивальний крововилив, який виникає в результаті розриву дрібних судин, червона площа  завжди обмежується межами склери, він безсимптомний, не впливає на зір, і спонтанно зникає протягом декількох днів.

І все ж було б найглибшою помилкою з боку батьків вважати, що уважне ставлення до дитини - гарантія виявлення будь-якого захворювання очей. Візьмемо, наприклад, найбільш агресивне і важке з цих захворювань, що представляє загрозу життю дитини, - ретинобластому, вроджену злоякісну пухлину сітківки.

Як правило, цю пухлину окуліст може запідозрити ще в пологовому будинку або при першому огляді дитини в поліклініці. Батьки ж, не озброєні спеціальними знаннями та інструментарієм, можуть помітити зміни у вигляді білого або зеленуватого світіння зіниці тільки на пізніх стадіях хвороби. Ми зупинилися на цьому грізному захворюванні зовсім не з тим, щоб налякати, а саме тому, що при його ранній діагностиці і правильному лікуванні можна зберегти не тільки життя дитини, але і в деяких випадках очі із залишковим зором.

Недоношені малюки в цьому випадку потрапляють до групи ризику виникнення патологій розвитку зорового апарату (особливо якщо їх маса при народженні не перевищила 2 кг). Вони з’являються на світ з недорозвиненою сітківкою, згодом це може привести до її відшарування і повної втрати зору - ретинопатія недоношених.

Сучасні технології дозволяють виходжувати дітей, які народилися занадто рано, з низькою масою тіла, у реанімаційних відділеннях на кисневій підтримці. Таки діти, завдяки впливу високопроцентного кисню для підтримки їх життєдіяльності, мають неправильний патологічний розвиток судин сітківки, що призводить до грубих порушень оптичних середовищ і відшарування сітківки, тобто коли взагалі неможливе формування зору. Це органічне ураження зорового аналізатора, яке називається ретинопатією сітківки. Таких дітей окулісти оглядають в стаціонарі кожен тиждень. Потім мамам наголошується, що така дитина, коли все нормально, після виписки зі стаціонару повинна оглядатися на протязі 3 місяців кожні 2 тижні. Практика показує, що такі дітки з настанням активних зорових навантажень більш схильні до розвитку короткозорості, і в шкільному віці відвідування офтальмолога повинно бути щорічним, навіть при відсутності мінімальних проявів з боку органу зору. Зір, на жаль, легко втратити, а повернути його потім практично не можливо.

Крім того, за виглядом і станом очей і окремих їх структур лікар може з великою вірогідністю судити про стан організму в цілому. Наприклад, застійні диски зорових нервів з'являються при підвищенні внутрішньочерепного тиску. Цей стан вимагає негайної консультації невропатолога.

Окуліст нерідко є першим фахівцем, який може запідозрити обмінні порушення, патологію нирок, серцево-судинної системи, вроджені інфекції (наприклад краснуху, сифіліс, туберкульоз, токсоплазмоз). Висновок напрошується сам - візитом до офтальмолога в перші місяці життя дитини нехтувати ні в якому разі не можна! Провести обстеження дитини, правильно поставити діагноз і призначити лікування може тільки лікар-офтальмолог. Він може вдатися до консервативної терапії, а може і порекомендувати операцію. Наприклад, вроджена катаракта і глаукома лікуються лише оперативним шляхом. Тактику лікування лікар визначає в кожному конкретному випадку індивідуально.

Які ж обстеження проводить лікар-офтальмолог?

• Загальний огляд (лікар оцінює, як рухаються очі і закриваються повіки малюка).
• Попередня оцінка зору (чи реагує малюк на світло, на якій відстані він бачить предмети).
• Визначення (за допомогою спеціальних скиаскопічні лінійок) рефракції - заломлюючої сили оптичної системи ока (короткозорість, далекозорість, астигматизм). Необхідно відзначити, що для дітей до трьох років нормальною рефракцією є далекозорість. Окуліст визначає ступінь рефракції. Наприклад, при високому ступені далекозорості необхідна корекція окулярами для профілактики косоокості та амбліопії (низького зору внаслідок функціонального недорозвинення органу зору). При необхідності окуляри призначають і діткам до року.
• Дослідження глибоких середовищ ока та очного дна за допомогою офтальмоскопа і щілинної лампи.

Хотілося б звернути увагу на те, що обстеження малюків неодмінно проводиться з широкою зіницею (для розширення зіниці використовують спеціальні препарати, які закапують в око дитині). Справа в тому, що вузька зіниця дозволяє досліджувати лише центральну частину очного дна, в той час як багато патологічних змін можуть бути присутніми на периферії. Якщо зіницю не розширювати, то ці зміни залишаються "за кадром". Сучасне офтальмологічне обстеження не відміняє огляд при розширених зіницях. Але тепер для цього використовуються апарати нового покоління, нешкідливі та більш комфортні, такі як мідріацил: вже через годину після їх прийому зіниця звужується і дитина нормально бачить.

Як батькам визначити, що у дитини проблеми з зором? 

Дитина може проявляти зовнішні ознаки дискомфорту, на які уважні батьки можуть звернути увагу: примружування, приглядання, намагання ближче підійти до телевізора, нахилитися при малюванні чи вирізанні. Хоча в багатьох випадках дитина не проявляє ніяких ознак, і немає ніяких скарг - адже їй невідомо, якою має бути якість зору, а в цей час у неї можуть неправильно формуватися зорові функції.
Тому перший огляд дитини на предмет того, чи правильно сформована зорова система, має бути в оптимальний період  на 3-4 місяці життя. В подальшому, оскільки рефрактогенез триває на протязі 7 років і правильність цього процесу може визначити тільки лікар офтальмолог, дитину дошкільного віку окуліст має оглядати мінімум 1 раз на рік профілактично при відсутності скарг.
З 6-7 річного віку активно починає працювати процес, який забезпечує якісний 100% зір на різні дистанції, швидку перебудову органу зору – акомодацію. Отже у здорового покоління цей процес запрограмований приблизно на 45-річний вік. На жаль, кожне наступне покоління народжується зі значно слабшим резервом акомодації. І швидке його використання у сучасного покоління призводить до формування хворобливої будови ока, яка називається короткозорість. Вона пов’язана не тільки з впливом сучасних технологій, а і з тим, що зорова система вже запрограмована на мінімальні зорові загрузки, тому дитина шкільного віку для попередження цього недугу профілактично повинна оглядатися 2 рази на рік.
Батькам важливо пам`ятати, що зорова система дитини розвивається і постійно змінюється, тому потрібне динамічне спостереження у лікаря-офтальмолога. Це дозволить врахувати зміни, що виникають, і при необхідності скласти лікувальну або профілактичну програму відповідно до ситуації.
Якщо вчасно виявити далекозорість або короткозорість, то можна підкоригувати зір терапевтичними методами. Дитячий лікар-офтальмолог призначить тренування і порадить вправи для очей. У деяких випадках можуть бути прописані окуляри або контактні лінзи. Чим раніше проблема буде діагностована, тим ефективніше буде лікування.
Лікарі-офтальмологи відзначають, що за останні 10-15 років кількість дітей з патологіями зорової системи значно зросла. Статистика стає лякаючою і головна причина цього - легковажність батьків. Багато хвороб легше попередити, ніж вилікувати. Тим більше, що в дитячому віці зорова система є досить «гнучкою» і піддається корекції: на неї легко можна впливати і змінювати,  тому багато проблем вирішуються за допомогою безопераційних методів. Вирішальну роль відіграє своєчасна діагностика. Цілком можливо, вашій дитині лікування взагалі не потрібно, але це вирішувати може тільки досвідчений дитячий офтальмолог! Головне - не упустити момент і вчасно до нього звернутися. Часто від того, коли виявлено захворювання, залежить дуже багато.

Пам’ятайте: в дитячій офтальмології немає дрібниць! 

Не пропустіть момент! Записуйтеся на прийом до дитячого офтальмолога!

Офтальмологічний центр Мержиєвської Н.П.
33018  м. Рівне, вул. Мірющенка, 31, 4 поверх
Попередній запис: тел. (097)  343-63-14
Прийом лікаря: з 15 год. до 19 год.
(вихідний - субота та неділя)




Лікар–офтальмолог вищої категорії
Мержиєвська Наталія Петрівна

ЗАХИСТІТЬ ВЛІТКУ ОЧІ ВІД УЛЬТРАФІОЛЕТУ!

 Влітку, як ніколи, наші очі потребують турботи. Починаючи з ранньої весни і закінчуючи пізньою осінню, наші очі як найбільш делікатний і важливий орган людського організму потрібно плекати і берегти. Особливо дитячі - адже в юному віці закладаються основи здоров’я людини на довгі роки.
Оскільки зорове зображення формується за рахунок видимої частини спектру, то вона є корисною для органа зору. Але, на жаль, є і згубні види спектру сонячного проміння - інфрачервоне та ультрафіолетове. Це невидима частина спектру.

Найбільш згубним для зору є ультрафіолетове випромінювання. Дія ультрафіолету спричиняє різні зміни органа зору, які проявляються незворотною його втратою. Не всі знають наскільки небезпечний тривалий надмірний вплив ультафіолету на очі і шкіру навколо них. Наслідками впливу УФ-випромінювання може бути прискорення старіння очей (прогресування катаракти, дистрофія сітківки, погіршення кольорового зору та інші пошкодження функцій зорової системи). Ультрафіолет викликає руйнування фоторецепторів, де формується зорове зображення, вивільнення так званих вільних радикалів, що призводять до органічних змін органу зору, і формування дегенеративних змін, формується макулярна дистрофія сітківки ( пошкодження центральної зони сітківки). Зір втрачається безповоротно, не лікуючись жодними доступними хірургічними і терапевтичними методами.

Тому від ранньої весни до пізньої осені бажано користуватися засобами захисту органів зору, тобто сонцезахисними окулярами: краще вберегти зір, аніж його лікувати.
Людина повинна користуватися передусім якісними окулярами. Окуляри за усіма нормами офтальмології підбираються лише за допомогою лікаря-офтальмолога і лише у спеціалізованих магазинах оптики. При підборі окулярів будьте пильними, щоб через дешеві і неправильно підібрані окуляри ви не відчули з часом не тільки дискомфорт типу запаморочення голови чи неможливості сфокусувати погляд, а й непомітну втрату зору. 

На сьогоднішній день можна придбати окуляри типу Polaroid за помірною ціною, які мають не менше трьох ступенів захисту таких як тонування, антиблик і просвітлюючі шари, що повністю поглинають ультрафіолет. Крім того, такі окуляри мають хорошу якість полімеру, не спотворюють зображення і не обмежують поле зору. Одним із чинників, за допомогою якого можна дізнатися про рівень захисту окулярів, є напис "UV-PROTECTION", зроблений на внутрішній стороні однієї з дужок. Якісні окуляри повинні захищати від променів типів А і В.
При виборі сонцезахисних окулярів потрібно зважати на три критерії:

• наявність поляризаційного шару в лінзі. Він є не в усіх відомих світових брендах. Такий шар необхідний, тому що покращує якість зображення, забирає вторинні аберації (бліки), нечіткість першого порядку;
• ступінь захисту від ультрафіолетового опромінення. Він запрограмований при виготовленні самої лінзи. Залежить від якості полімеру, з якого виготовляється лінза;
• ступінь тонування для комфорту зору, який пацієнт визначає індивідуально: є повністю затемнені окуляри, є середньо і помірно затемнені. Для щоденного носіння не рекомендує користуватись повністю затемненими окулярами, а обирати 1 або 2 ступінь затемнення. А 3-4 ступінь тонування використовується для пляжного сезону і для походу в гори, де є яскраве освітлення.

Багато батьків купують дітям безліч дорогих іграшок, солодощів, але до сонцезахисних окулярів ставляться зневажливо. І дарма - дитячі очі більш сприйнятливі і вразливі до сонячних променів, ніж дорослі. Інтенсивні ультрафіолетові випромінювання можуть негативно впливати на все око: на кришталик, рогівку, сітківку.  Сітківку очей дитини необхідно берегти з юних років, адже в дитячому віці закладаються основи здоров’я людини на довгі роки. Без використання захисних окулярів при сильному ультрафіолетовому випромінюванні сонця дитина може отримати непоправні травми сітківки та рогівки ока, а також сонячні опіки, які згодом призводять до більш серйозних порушень зору: відшарування сітківки та короткозорості. Тому потрібно стежити за очима з дитячого віку, особливо в яскраві, сонячні, літні дні. Найоптимальнішим віком вважається 3-4 роки, але можна привчити дитину до захисту очей з 1 року - зараз цілком можливо вибрати сонцезахисні окуляри  навіть для найменших, адже існують абсолютно безпечні сучасні сонцезахисні окуляри з м'якого прогумованого пластика, які легко сідають і не здавлюють за вушками, їх можуть носити діти 1-2 років. Форма окулярів повинна підходити малюкові. Переконайся в тому, що окуляри добре сидять, не здавлюють ніс і голову, не спадають і не з’їжджають.

Дитячі сонцезахисні окуляри варто обирати таких марок: "Solano", "Swing", "Eclipsy", "SHBEK", "Guess", "Polaroid". Головне правило – не нашкодити здоров’ю дитини і зберегти хороший зір на довгі роки.
Найпоширенішими окулярами є чорні і коричневі. Вони захищають від променів, а також не завдають ніякої шкоди очам малюка. Прийнятні для дітей також зелені або сірі лінзи - вони зберігають природні кольори, знімають напругу очних м’язів, прекрасно захищають від сонячних променів.
Тим, хто використовує контактні лінзи, сонцезахисні окуляри також необхідні - для тієї частини ока, яку не покриває лінза, ризик пораження УФ-випромінюванням залишається. Тому якісні сонцезахисні окуляри гарантують комфорт при використанні контактних лінз, а також оберігають очі від пилу і вітру.

Для збереження хорошого здоров’я, в тому числі і органу зору намагайтеся більше часу проводити на свіжому повітрі - насолоджуйтесь спілкуванням з природою хоча б у вихідні дні. Варто дивитися на зелений колір (ліс, парк) і як тече вода в річці. Можна обійняти дерево, позичити у нього енергію, поспілкуватися з шелестінням листочків, насолодитися цвіріньканням птахів і ви себе почуватимете оновленою людиною. Такі сімейні прогулянки варто робити хоча б раз в тиждень.

Відшарування сітківки і ретинопатія недоношених малюків

Серед причин інвалідності по зору відшарування сітківки становить до 9%, причому 84% страждаючих цією недугою — особи працездатного віку. Сітківка - це оболонка глибоко в оці, що спільно з зоровим нервом і головним мозком перетворює світло в зображення. Саме від  їх здоров'я залежить гострота зору. Якщо порівнювати функціональність очей з фотоапаратом, то сітківка — це фотоплівка, на яку проектується зображення видимого нами світу. Процес відділення сенсорної сітківки від пігментного епітелію називається відшаруванням сітківки. Відходження шарів сітківки від судинної оболонки призводить до втрати клітинних зв’язків з пігментним епітелієм і порушення обмінних процесів у клітинах сітківки. При тривалій втраті постачання наступають незворотні зміни: палички та колбочки гинуть, нервові клітини, втративши джерело постачання, поступово відмирають, у них наступають незворотні зміни, і око втрачає можливість відновлення зору. Відшарування сітківки характеризується змінами не тільки сітківки, а й структури склоподібного тіла. Окрім того можуть виникати запальні процеси ока, вторинна глаукома, катаракта та інші ускладнення. Відшарування сітківки часто є причиною повної втрати зору та інвалідності. Тому чим раніше виявлена патологія, тим більше шансів її вилікувати.  Це невідкладний стан в офтальмології, що вимагає якнайшвидшого медичного втручання.

Шляхи процесу відшарування сітківки

1. Регматогенне (rhegma – пошкодження, дефект) – виникає при появі дефекту на сітківці (розриву чи отвору), що спричиняє потрапляння і накопичення рідини із скловидного тіла у простір під сітківку, тим самим відшаровуючи її від судинної оболонки.  
2. Тракційне – коли сітківка відшаровується від пігментного епітелію за рахунок механічного натягу тяжів (рубців) скловидного тіла, які кріпляться до сітківки, без наявності дефекту. У нормі, скловидне тіло – однорідна прозора гелеподібна субстанція, що легко кріпиться до сітківки, але при певних захворюваннях (діабетична ретинопатія, заднє відшарування скловидного тіла, запальні процеси ока), у ньому можуть формуватися патологічні тяжі (рубці), що міцно приростають до сітківки.
3. Ексудативне – (серозне, вторинне) відшарування, при якому сітківка відшаровується рідиною, що накопичується під нею зі сторони судинної оболонки. Джерелом рідини можуть бути капіляри судинної оболонки при порушенні цілісності їхньої стінки. Крім того пухлини хоріоідеї та склери, розростаючись, також можуть відшарувати сітківку.

Відшаруванню сітківки можуть сприяти загальні соматичні захворювання: діабет, гіпертонічна хвороба, патологія нирок, ревматична хвороба серця, системний червоний вовчак, серповидно-клітинна анемія, токсокароз, порушення обміну речовин. Найчастіше ця патологія діагностується у людей працездатного віку. Діабетичні ураження очей зустрічаються практично у кожного пацієнта, який страждає на діабет (проліферативна діабетична ретинопатія і гемофтальм). Своєчасне направлення таких хворих для лазерного лікування, як правило, дозволяє довготривало зберегти їм зорові функції і уникнути важких ускладнень.

Сучасне обладнання дозволяє поставити точний діагноз і призначити оптимальний курс лікування. Найефективнішим методом є лазерне лікування - панретинальна лазерна коагуляція. Вона дозволяє без хірургічного втручання безпечно і безболісно стабілізувати зір та зупинити негативні процеси в оці.
Якщо час втрачено -- необхідно оперативне втручання. В даний час в хірургічному лікуванні відшарування сітківки існують два основні методи - екстрасклеральне і інтравітреальнe втручання, прогноз результату хірургічного лікування залежить від таких ускладнюють факторів, як тривалість існування відшарування сітківки, величина і локалізація розривів і відривів сітківки, стан склоподібного тіла, рухливість сітківки. Завдяки стрімкому розвитку фундаментальної медицини та технологій вітреоретинальної хірургії, багато хворих, що страждають захворюваннями сітківки, раніше вважалися невиліковними, вже сьогодні мають реальну можливість відновити зір. При ранній постановці діагнозу та терміновому наданні хірургічної допомоги успіх операції досягається в 95% випадків.

Симптоми та ознаки відшарування сітківки:

• поява сірої чи чорної "пелени", "завіси" або "тіні" у полі зору, що заступає частину поля зору і не зникає при протиранні ока чи при морганні;
• втрата периферичного або центрального поля зору;
• поява спалахів, особливо, якщо незадовго до цього у Вас діагностували заднє відшарування скловидного тіла;
• раптова поява масивних плаваючих помутнінь;
• раптове спотворення зображення (викривлення, деформація);
• раптова втрата зору;
• інколи пацієнти відчувають несуттєве покращення зору після сну, пов’язане з тим, що при горизонтальному положенні можливе часткове тимчасове прилягання сітківки.

Ретинопатія недоношених малюків

Ретинопатія являє собою небезпечне травмування сітківки і склоподібного тіла очного яблука. Це захворювання обумовлюється поганим кровопостачанням оболонки очного яблука. Виникає це при судинних порушеннях.

Основна ознака цього захворювання - наявність у дитини «білих зіниць».
Найчастіше ця хвороба спостерігається у недоношених малюків. Формування очного яблука відбувається в момент перебування малюка в утробі жінки. Якщо ж дитина народжується раніше терміну, то певні стадії розвитку відбуваються в нестандартних умовах. Світло і кисень негативно впливають на формування судин сітківки. Саме це і провокує розвиток ретинопатії.
Розвиток захворювання здійснюється в кілька етапів:

1. етап триває до шестимісячного віку. В цей період спостерігаються патологічні зміни судин, що знаходяться в сітківці.
2. етап протікає до року. В цей час відбуваються деформації в склоподібному тілі.
3. етап - завершальний, при якому відбувається утворення рубців. Протягом цього етапу сітківка з часом заміщується сполучною тканиною і втрачає свої властивості.

Ознаки ретинопатії

Батьки повинні уважно спостерігати за станом малюка до двох років. Якщо раптом з'явилися такі ознаки, необхідно звернутися за допомогою до лікаря:

•     дитина не здатна побачити те, що розташоване від нього далеко;
•     у процесі гри дитина підносить іграшки досить близько до очей;
•     спостерігається моргання одним оком;
•     у дитини спостерігається розвиток косоокості;
•     відбувається погіршення зору.

Ретинопатія у недоношених малюків може викликати серйозні ускладнення, до яких зараховують: глаукому, катаракту, короткозорість і так далі. Дитина може взагалі втратити зору, з цієї причини важливо вчасно виявити проблему і прийняти необхідні заходи.
Діти, які перенесли ретинопатію недоношених будь-якої стадії, все ж потребують постійного диспансерного спостереження офтальмолога. У них є високий ризик розвитку короткозорості або астигматизму, що вимагає носіння окулярів з раннього віку для розвитку нормального зору.
Але, на жаль, у дітей, які перенесли 1-3 стадію ретинопатії, короткозорість або астигматизм - не єдині ускладнення. У старшому віці може розвинутися тракційне відшарування сітківки. Це пов'язано з ростом очного яблука і поступовим посиленням рубцевого процесу. Коли це може статися, ніхто не знає. Тому такі діти повинні періодично спостерігатися офтальмологом протягом усього життя, і при необхідності отримати профілактичне лікування - лазерну коагуляцію сітківки з метою її зміцнення.

Мержиєвська Наталія Петрівна
Лікар–офтальмолог вищої категорії

Навіщо течуть слізоньки?

Здатність плакати — це не тільки ознака особливого емоційного стану, але і знак, що говорить про здоров’я очей. Що таке сльози, для чого вони потрібні і звідки вони беруться?

Навіщо людині сльози

Часто у людини (дорослої і малої) течуть сльози на вулиці у вітряну погоду. Причина цього проста: вітер сушить вологу поверхню ока, слізна залоза починає посилено працювати, щоб відновити водно-сольову рівновагу.

Звичайно зайва рідина, вироблена слізною залозою, йде по канальцу в ніс. Але в момент пориву вітру ми імпульсивно закриваємо очі, скорочуючи м'яз, виникає спазм слізного канальця, і сльоза не може опуститися та виходить через великий слізний канал у внутрішньому куті ока. З тієї ж причини течуть сльози на холоді. Тільки причиною спазму стає не вітер, а різке зниження температури повітря.

Шлях слізної рідини

Сльози - не просто вода, а секрет спеціальних слізних залоз — невеликих альвеолярно-трубчастих залоз і розташовуються вони під верхньо-зовнішнім краєм очниці, де в лобовій кістці для них існує спеціальне поглиблення.  

Слізна рідина виділяється слізними залозами, далі сльоза потрапляє в дуже вузький каналець, який має вихід на внутрішню частину нижньої повіки - слізні точки -  і під час моргання сльоза розподіляється по поверхні ока, забезпечуючи його чистоту і вологість. Вона змиває всі смітинки, стікає до внутрішнього куточка ока і збирається в слізному озері (розширення очної щілини у медіальному куті ока), звідки по слізно-носових каналах слізна рідина потрапляє у слізний мішок і по слізно-носовому протоку вільно витікає в порожнину носа. Саме тому, коли ми плачемо, у нас завжди з'являється нежить. Така реакція - свідоцтво нормальної роботи слізного каналу. Тут сльоза зволожує слизову носа, після чого її надлишки випаровуються.
Слізна рідина, до складу якої крім власне сльози входять муцин і ліпіди, виконує захисну, оптичну та трофічну функцію.   Додаткові дрібні залози забезпечують зволоження очного яблука постійно, тоді як слізна залоза активно продукує рідину тільки в екстремальних умовах (емоції, подразнення чутливих нервових закінчень у слизовій оболонці ока або носа).

Перша функція сліз — зволоження слизових ока і носа

У спокійному стані слізна залоза виділяє за добу до 1 мл слізної рідини, а при рефлекторному роздратуванні кількість це може збільшуватися до 10 мл. Слізна рідина необхідна для підтримки нормальної функції очей: сльози зволожують поверхню очного яблука, забезпечують гладкість і чистоту рогівки, механічно видаляють мікроби і чужорідні тіла.

Сльоза має слабколужну реакцію і в основному складається з води, в якій містяться близько 1,5% NaCl, 0,5% альбуміну, а також слиз, білки і вуглеводи та ін. Не затримуватися на поверхні шкіри сльозам допомагає жирна плівка, яку вивчили американські вчені та виявили в ній ліпід олеамід. Саме через нього сльози мають здатність ковзати.
Виділення сліз зменшується з віком - 20% людей старше 55 років страждають від очної сухості. Досить відчутні незручності відчувають і ті, хто, засидівшись за північ біля комп'ютера, скаржиться на "суху" різь в очах. Також вироблення слізної рідини знижують ліки, що містять, наприклад, атропін.

Антибактеріальна функція — захист очей від мікроорганізмів ззовні

До складу сліз входить фермент лізоцим, здатний знищувати мікроби і віруси, він буквально розчиняє стінки шкідливих мікробів. До речі, виявив цілющий ефект сльози ще Олександр Флемінг, творець пеніциліну. 
Цікаво, що за 5-10 хвилин впливу лізоцим здатний знешкоджувати віруси такого серйозного захворювання як поліомієліт. Лізоцим добре дезінфікує очі, завдяки чому слизова наших очей, відкрита всім можливим мікроорганізмам ззовні, надійно захищена від їх впливу.
Також до складу сліз входять живильні речовини, вітаміни, мікроелементи, кисень, антитіла, ензими і ферменти. Здорові очі мають прозорі сльози, зі слабколужною реакцією, які містять 99% води, близько 0,1% білка і близько 0,9% мінеральних солей, що й пояснює їх солоний смак.

Функція психокорекції — виділення стрес-гормонів

Сльози бувають різними і ми плачем не тільки від вітру або механічного подразнення. Часто сльози бувають емоційними, виникаючими як реакція на потрясіння або супроводжуючими якийсь психічний стан. Слізна рідина містить не менше інформації, ніж крапля крові, тому їх хімічний склад подібний і має однакову здатність змінюватися в залежності від стану організму. Наприклад, зі сльозами горя виділяються стрес-гормони: пролактин і лейціненкефалін, а сльози щастя пом’якшують дію адреналіну, кількість якого при збудженні різко підвищується - за схожим принципом виділяються і сльози при нестримному сміху. Відомо також, що емоційні сльози здатні приводити до норми кров’яний тиск, підвищувати опірність організму захворюванням і «вимивати» стрес - плач є природним механізмом, що захищає від стресу. Слізна рідина містить в собі психотропні речовини, які зменшують напругу і тривогу, ось чому саме після плачу настає психологічна розрядка. Процес виділення сліз виводить з організму людини шкідливі хімічні речовини - шлаки і токсини, а також стимулятори стресу - катехоламіни. Особливу небезпеку катехоламіни представляють для дитячого організму, що і пояснює більш частий плач дітей у порівнянні з дорослими.

Дитячі слізоньки — коли людина починає плакати сльозами?

При народженні людина плакати не вміє, у новонароджених в перші місяці життя сльози не течуть. Немовлята спочатку просто кричать, і тільки через кілька тижнів з їх очей починають виділятися справжні сльози. Слізна залоза починає функціонувати до кінця другого місяця життя.  До цього віку при плачі сльоза не виділяється - як би вони не плакали, очі залишаються сухими, бо функціональний зв'язок нервової системи та слізної залози ще не встановлений.

Якщо слізки не течуть — слізний канал закупорений!

Іноді після народження дитини молоді батьки помічають, що коли малюк плаче, у нього не виділяються слізки. Такий стан може свідчити про непрохідність слізного каналу. При даній патології у немовляти залишається закупореним слізний канал, що призводить до застою сліз, почервоніння очей, запалення повік. У цьому канальці є мембрана, яка в момент народження немовляти повинна сама лопатися.

Але часто у малюків, особливо які з'явилися на світ раніше терміну, мембрана не встигає розірватися природним шляхом. Такі дітлахи, як правило, неспокійні, примхливі, у них злипаються і червоніють повіки. Треба якомога швидше відновити у малюка сльозовиділення. Адже воно виконує важливу функцію - зволожує і захищає очі від інфекцій. Застій сліз викликає запалення слизової очей і слізного каналу, а будь-які запальні процеси, особливо в області голови, небезпечні для здоров'я малюка.
Не намагайтеся вирішити проблему за допомогою промивань очей малюка ромашкою або чаєм. Негайно зверніться до фахівця! Головне завдання батьків, що зіткнулися з такою проблемою, - не допустити розвиток очних інфекцій або звести до мінімуму можливі запалення. Для цього потрібно слідувати рекомендаціям окуліста і не забувати про масаж - дуже простий і ефективний спосіб боротьби з цією проблемою. 

Масаж слізних шляхів

Відновити нормальний відтік сльози у малюка допоможе спеціальний масаж каналів, для цього потрібно мізинцями за годинниковою стрілкою промасажувати внутрішній куточок ока.  Дуже обережно масажуйте область трохи нижче горбочка на внутрішньому куточку ока, не можна натискати сильно! Тривалість процедури 1-2 хвилини, але повторювати її потрібно 5-10 разів на день. Масаж чинить тиск на рідину, що накопичилася в слізному канальці, і допомагає мембрані лопнути, відкриваючи шлях сльозам. У більшості випадків ця маніпуляція допомагає. 

Бужування слізного каналу у новонароджених

 Коли ж у малюка сльози не з'являються до трьох місяців, значить, є проблема зі слізними канальцями. Доводиться проводити зондування, або бужування слізного каналу у новонароджених. Лікар-офтальмолог проведе огляд і тести, спочатку в очі малюка закапуються спеціальні краплі для запобігання розмноження хвороботворних бактерій, потім лікар протягом 3 - 4 днів робитиме спроби допомогти мануально розриву плівки мембрани - масаж області носослізного каналу (такий масаж повинен робити кваліфікований фахівець).
Якщо масаж не приносить позитивного результату і слізний канал не проривається, призначають операцію з його бужування (зондування). Навіть у разі відсутності гнійних виділень цю процедуру необхідно провести не пізніше перших 3-х місяців життя малюка. Багатьох батьків лякає хірургічне втручання в такому ранньому віці дитини, але турбуватися не варто. Операція зондування слізного каналу нескладна і проводиться протягом 10-ти хвилин. Процедуру бужування у новонароджених проводять під місцевою анестезією, в очі малюка закапують знеболюючі 0,5% краплі Алкаїна. Спочатку за допомогою спеціальних зондів лікар розширює у немовляти слізні протоки, потім розсікає мембрану і акуратно прочищає слізний канал, після чого канал промивають фізіологічним розчином та дезінфікуючими засобами. У деяких випадках на місці прориву плівки утворюється рубець, тоді потрібно повторне бужування. Щоб цього уникнути, після операції необхідно кілька днів робити дитині профілактичний масажта курс терапії антибіотиками, щоб зняти запалення і не допустити можливості розвитку інфекції. 

Таку операцію доводиться робити лише в 2-3% випадків, і сучасна медицина дозволяє робити це оперативне втручання безболісно і ефективно навіть у найменших пацієнтів.

Лікування дакріоциститу — запалення слізного мішка

Будь-яке незначне запалення або навіть смітинка можуть наглухо перекрити шлях відтоку слізної рідини. Найвузькішим місцем, а значить найбільш вразливим є сльозовий канал.Його блокування призведе до того, що сльози перестануть надходити до порожнини носа і будуть накопичуватись в сльозовому мішку. 

Через деякий час сльозовий мішок переповнюється, розтягується і у його вмісті починають розмножуватись бактерії, що призводить до розвитку запалення - дакриоциститу.
Це захворювання може бути вродженим, коли канал виявляється забитим слизом і набутим, коли канал звужується внаслідок запалення прилеглих структур.
Якщо першопричиною звуження протоків був синусит (наприклад) і , як наслідок звуження розвинулось запалення сльозового мішка, через що розвинувся дакріоцистит, то при ліквідації першопричини (синуситу) дакріоцистит не зникне сам. Суть лікування дакріоциститу у відновленні відтоку слізної рідини з слізного мішка.
Цього можна домогтися декількома способами:

1. За допомогою легкого масажу ділянки перенісся у внутрішнього куточка ока, підкріпивши механічний вплив антибактеріальними краплями і мазями для знищення інфекції.
2. Прохідності слізних каналів можна домогтися і їх промиванням дезінфікуючими розчинами.
3. У випадках, коли попередні способи не допомогли, необхідно оперативне лікування, або дакріоцисториностомія. Сенс операції полягає у відновленні нормального відтоку слізної рідини з порожнини слізного мішка в порожнину носа.