Що і як бачить немовля?

Здоров'я очей і гострота зору закладаються в дитини ще в період внутрішньоутробного розвитку до народження. Потім має значення все - пологи, перший рік життя, розвиток, харчування... 
Зоровий аналізатор інтенсивно розвивається в перші роки життя дитини. Саме в цей період можна виявити і швидко виправити багато патологій.

Очі закладаються на третьому тижні внутрішньоутробного розвитку і формуються протягом всієї вагітності. Народжується дитина з іще не зрілим зоровим аналізатором (його формування повністю завершується лише до 10-11 років). Взагалі зорова система людини починає формуватися тільки з моменту народження: для її формування необхідні сигнали (роздратування), що надходять із зовнішнього середовища, сам процес формування зорових функцій пов’язаний із світловою стимуляцією внутрішньої оболонки ока (сітківки), далі в корі головного мозку формується нова сигнальна система, що забезпечує сприйняття подразнень зовнішнього середовища, переробку інформації і відповідну реакцію, на підкірковому рівні формуються зорові зв'язки. Називається цей складний процес рефрактогенез. Наше око – це складна оптична система, будова цієї оптичної системи змінюється і удосконалюється, формуючи зорові функції поступово, протягом 7 років.
Процес рефрактогенезу на протязі 7 років пов’язаний з ростом очного яблука. Очне яблуко у дитини при народженні має довжину 1,5 см, око дорослої людини має довжину в середньому 2,4 см. Тобто людське око виростає на цілий сантиметр, формуючи зорові функції.

Відразу після пологів немовля має дуже слабкий зір, бачить нечітко і тільки великі предмети, розташовані в безпосередній близькості від нього, не здатний концентрувати погляд, у бiльшостi спостерiгається косоокiсть, інодi можна помiтити посмикування очних яблук зi сторони в сторону (нiстагм). Все це для новонародженої дитини є нормальними явищами i пояснюється незрiлiстю органів зору. Звернiть увагу, що немовля плаче без слiз - вони з’являться лише з 3-4 тижня життя. Природа ніби оберігає малюка від надмірної зорової стимуляції, дозволяючи виділити з величезного різноманітного світу найголовніше: мамине обличчя. І дійсно, найкраще він бачить на відстані приблизно 30-50 см - якраз настільки віддалене від малюка обличчя мами під час годування. Кращий об'єкт для стимуляції зорової функції малюка - мамине обличчя. Частіше давайте можливість дитині вивчати ваші риси, міміку і артикуляцію.

Батьки можуть судити про зорові функції дитини по руховим реакціям, які називаються світловідчуття та світлосприйняття новонародженої дитини, це такі реакції, як:

• зажмурювання повік;
• рухи очних яблук;
• поворот голови у напрямку світла
• запрокидування голови до світла.

Якщо новонародженому показати яскраву іграшку, він не зупиниться на ній поглядом. Але вже після другого тижня життя з’являється фіксація погляду - його короткочасна затримка на предметах. Однак зосередитися надовго малюкові поки не під силу. Коли його погляд не зафіксований на якомусь об’єкті, у нього може спостерігатися зорова косоокість - розкоординованість рухів очей. Насправді нічого спільного з істинною косоокістю це явище не має - це нормальний прояв функціональної незрілості зорового аналізатора. У новонароджених зустрічається і справжня косоокість, але правильно оцінити стан зорового апарату дитини може лише офтальмолог.

Бінокулярна фіксація погляду (предмет фіксується двома очима) з'являється на 2-3 місяці життя. У цьому віці рухи очей стають координованими і "косоокість", якщо вона була удаваною, а не істинною, зникає. В місяць дитина проявляє ознаки слідкування за обличчям мами. Від 2-3 місяців дитина починає впізнавати матір, а потім і інших близьких людей, реагуючи на їхню появу в полі свого зору посмішкою і загальною руховою активністю. В 2-3 місяці у дитини з’являється чітка реакція слідкування очима за предметами на відстані 50-60 см.   
Гострота зору протягом першого року життя значно зростає. В 3-4 місяців він починає активно стежити за тим, що відбувається навколо. У цьому віці у нього має сформуватися чіткий бінокулярний зір, навіть незначна косоокість зараз вважається відхиленням від норми. До шостого-восьмого місяців діти починають виділяти поглядом на загальному тлі прості геометричні фігури, а з 1 року - і складніші малюнки.

Фокусувати погляд немовля починає вибірково, поступово виокремлюючи з навколишньої дійсності кольори: раніше всього малюки починають затримувати погляд на предметах жовто-зеленої гами, але дуже скоро до неї приєднуються й інші кольори. Чітке кольоровідчуття формується приблизно у віці 1 року життя - після року дитина повинна чітко розрізняти весь спектр кольорів.
Розвиток зору у людини триває протягом 7 років життя. Називається цей процес рефрактогенез. Наше око – це складна оптична система. Будова цієї оптичної системи змінюється і удосконалюється формуючи зорові функції поступово протягом 7 років. Формування сітківки повністю закінчується до кінця першого року життя.
Сітківка – це оболонка, яка містить світлосприймаючі елементи, так звані, палочки та колбочки. Центральний зір у людини забезпечується центральною ямкою сітківки, яка в основному представлена нейроепітелієм – колбочками. Вони відповідають за центральну гостроту зору та за кольоровий зір. Переферичний зір (наше поле зору) представлений так званими паличками. Вони відповідають за периферичний та сутінковий зір. Тому кольоровідчуття і периферичний зір у дитини 1 року життя уже чітко і повністю сформовані.

Що батькам потрібно знати про дитячій зір?

Батьки повинні пам'ятати, що від них залежить дуже багато - у тому числі і становлення зорових функцій дитини. Око - орган, дуже чутливий до впливу факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. Завдання батьків - подбати про загальне здоров'я, достатнє освітлення і правильне харчування малюка.
Дитина обов'язково повинна знаходитися в добре освітленому приміщенні - врахуйте це при виборі кімнати для дитячої.
Для правильного розвитку зорового апарату дитині необхідна достатня кількість зорових вражень. Малюка повинні оточувати яскраві предмети різної форми, розміру, кольорів.
Батькам слід знати, що всі грудні діти є гіперметропами. Дитячий організм росте і з віком анатомія очей перебудовується і змінюється. Відбувається так звана міопізація очей.
Варто враховувати наступні вікові норми:

• у новонароджених середня сила далекозорості -  4,0 діоптрії;
• у віці 1 року - 1,5 діоптрії;
• у 3-4 річної дитини - близько 1 діоптрії;
• для 7 років нормальний показник - 0,5 діоптрії;
• до 10 років повністю закінчується формування очей і ступінь далекозорості дорівнює 0.

Приблизно у 50% дітей залишається далекозорість, у решти зберігається нормальний зір або може розвинутися короткозорість.
Основним моментом у правильному формуванні зорових функцій є режим зорового навантаження. За останній рік масово звертаються батьки з дітками 3-5 років, коли зір не сформований, а у дітей вже короткозорість. Вважаю, що основною причиною є перевантаження зорової системи - а попросту зловживання телевізором. Дитина до 2-ох років і по своїм інтелектуальним здібностям не повинна дивитися телевізор - з дитиною необхідно спілкуватися, розвивати увагу. Режим зорового навантаження є пріоритетним у формуванні зору і попередженні короткозорості! Адже у дитини в цьому віці максимальний зір 10 %, а телевізор потрібно дивитися на відстані 2,5 метрів, при цьому їй доводиться напружувати понад силу зорову систему.

• Тому з 2 до 5 років – максимальний час перегляду 20-30 хвилин;
• Після 5 років – не більше 30 хв. на день;
• Молодша школа – максимально 45 хв. на день.

А також дитина до 7 років взагалі не повинна працювати за комп’ютером! Сучасні технології допомагають отримувати інформацію, але у всьому має бути міра.

Візит до офтальмолога

Відразу після пологів немовля обстежується неонатологом або педіатром, які направляють молоду маму до спеціаліста-офтальмолога відразу ж, якщо є ризик виникнення патологій розвитку зорового апарату через перенесені під час вагітності вірусні захворювання, генетичну схильність або передчасні і важкі пологи. Огляд офтальмологом новонародженої дитини обов’язково має відбутися в перших 6 місяців життя. Середньостатистичний вік 3-4 місяці, коли дитину можна адекватно і якісно оглянути на предмет того, як сформовано анатомічно і функціонально око внутрішньоутробно, подивитися будову очної системи при народженні і спрогнозувати правильність розвитку зорових функцій.

Огляд обов’язковий тому, що бувають вроджені вади розвитку сітківки, центральної зони і диску зорового нерва, так звані колобоми. Коли апріорі зорові функції не можуть формуватися взагалі. А батьки в свою чергу на передньому відрізку ока ніяких змін не помічають. І трапляються випадки, коли дитина не ходить в дитячий садок, потреби звертатися до окуліста батьки не бачать. А під час проходження профогляду до школи у батьків шок, що їх дитина виявляється сліпою на одне око.
 

 На жаль, у немовлят можуть зустрічатися різні захворювання очей. Найчастіше причиною вроджених захворювань є:

• несприятливий вплив навколишнього середовища;
• захворювання матері під час вагітності:
• перенесена краснуха;
• туберкульоз;
• вірусні захворювання;
• генетичні чинники.

Патологічні зміни органа зору можуть спостерігатися у новонароджених з вродженим токсоплазмозом. Іноді запідозрити ту чи іншу патологію очей можуть батьки - за зовнішнім виглядом дитини. Наприклад, вони можуть помітити птоз (опущення) верхньої повіки; мікрофтальм (зменшення ока); макрофтальм (збільшення ока), що зустрічається при вродженій глаукомі; помутніння рогівки (так зване "більмо") і кришталика ("білу зіницю") - при вродженій катаракті. Почервоніння очей і повік також свідчить про неблагополуччя. Уважна мама не пропустить косоокість у своєї дитини (про фізіологічну і істинну косоокість писалося вище). 

 Іноді у новонароджених на шкірі обличчя та повік видно синюшно-червоні плями. Це телеангіоектазія (нерівномірне розширення дрібних судин). Як правило, протягом декількох місяців плями самостійно зникають. Однак якщо кількість таких плям з часом не зменшується, а збільшується, слід звернутися до лікаря для виключення доброякісної пухлини судин (гемангіоми). Часте явище у нормально новонароджених - субкон’юнктивальний крововилив, який виникає в результаті розриву дрібних судин, червона площа  завжди обмежується межами склери, він безсимптомний, не впливає на зір, і спонтанно зникає протягом декількох днів.

І все ж було б найглибшою помилкою з боку батьків вважати, що уважне ставлення до дитини - гарантія виявлення будь-якого захворювання очей. Візьмемо, наприклад, найбільш агресивне і важке з цих захворювань, що представляє загрозу життю дитини, - ретинобластому, вроджену злоякісну пухлину сітківки.

Як правило, цю пухлину окуліст може запідозрити ще в пологовому будинку або при першому огляді дитини в поліклініці. Батьки ж, не озброєні спеціальними знаннями та інструментарієм, можуть помітити зміни у вигляді білого або зеленуватого світіння зіниці тільки на пізніх стадіях хвороби. Ми зупинилися на цьому грізному захворюванні зовсім не з тим, щоб налякати, а саме тому, що при його ранній діагностиці і правильному лікуванні можна зберегти не тільки життя дитини, але і в деяких випадках очі із залишковим зором.

Недоношені малюки в цьому випадку потрапляють до групи ризику виникнення патологій розвитку зорового апарату (особливо якщо їх маса при народженні не перевищила 2 кг). Вони з’являються на світ з недорозвиненою сітківкою, згодом це може привести до її відшарування і повної втрати зору - ретинопатія недоношених.

Сучасні технології дозволяють виходжувати дітей, які народилися занадто рано, з низькою масою тіла, у реанімаційних відділеннях на кисневій підтримці. Таки діти, завдяки впливу високопроцентного кисню для підтримки їх життєдіяльності, мають неправильний патологічний розвиток судин сітківки, що призводить до грубих порушень оптичних середовищ і відшарування сітківки, тобто коли взагалі неможливе формування зору. Це органічне ураження зорового аналізатора, яке називається ретинопатією сітківки. Таких дітей окулісти оглядають в стаціонарі кожен тиждень. Потім мамам наголошується, що така дитина, коли все нормально, після виписки зі стаціонару повинна оглядатися на протязі 3 місяців кожні 2 тижні. Практика показує, що такі дітки з настанням активних зорових навантажень більш схильні до розвитку короткозорості, і в шкільному віці відвідування офтальмолога повинно бути щорічним, навіть при відсутності мінімальних проявів з боку органу зору. Зір, на жаль, легко втратити, а повернути його потім практично не можливо.

Крім того, за виглядом і станом очей і окремих їх структур лікар може з великою вірогідністю судити про стан організму в цілому. Наприклад, застійні диски зорових нервів з'являються при підвищенні внутрішньочерепного тиску. Цей стан вимагає негайної консультації невропатолога.

Окуліст нерідко є першим фахівцем, який може запідозрити обмінні порушення, патологію нирок, серцево-судинної системи, вроджені інфекції (наприклад краснуху, сифіліс, туберкульоз, токсоплазмоз). Висновок напрошується сам - візитом до офтальмолога в перші місяці життя дитини нехтувати ні в якому разі не можна! Провести обстеження дитини, правильно поставити діагноз і призначити лікування може тільки лікар-офтальмолог. Він може вдатися до консервативної терапії, а може і порекомендувати операцію. Наприклад, вроджена катаракта і глаукома лікуються лише оперативним шляхом. Тактику лікування лікар визначає в кожному конкретному випадку індивідуально.

Які ж обстеження проводить лікар-офтальмолог?

• Загальний огляд (лікар оцінює, як рухаються очі і закриваються повіки малюка).
• Попередня оцінка зору (чи реагує малюк на світло, на якій відстані він бачить предмети).
• Визначення (за допомогою спеціальних скиаскопічні лінійок) рефракції - заломлюючої сили оптичної системи ока (короткозорість, далекозорість, астигматизм). Необхідно відзначити, що для дітей до трьох років нормальною рефракцією є далекозорість. Окуліст визначає ступінь рефракції. Наприклад, при високому ступені далекозорості необхідна корекція окулярами для профілактики косоокості та амбліопії (низького зору внаслідок функціонального недорозвинення органу зору). При необхідності окуляри призначають і діткам до року.
• Дослідження глибоких середовищ ока та очного дна за допомогою офтальмоскопа і щілинної лампи.

Хотілося б звернути увагу на те, що обстеження малюків неодмінно проводиться з широкою зіницею (для розширення зіниці використовують спеціальні препарати, які закапують в око дитині). Справа в тому, що вузька зіниця дозволяє досліджувати лише центральну частину очного дна, в той час як багато патологічних змін можуть бути присутніми на периферії. Якщо зіницю не розширювати, то ці зміни залишаються "за кадром". Сучасне офтальмологічне обстеження не відміняє огляд при розширених зіницях. Але тепер для цього використовуються апарати нового покоління, нешкідливі та більш комфортні, такі як мідріацил: вже через годину після їх прийому зіниця звужується і дитина нормально бачить.

Як батькам визначити, що у дитини проблеми з зором? 

Дитина може проявляти зовнішні ознаки дискомфорту, на які уважні батьки можуть звернути увагу: примружування, приглядання, намагання ближче підійти до телевізора, нахилитися при малюванні чи вирізанні. Хоча в багатьох випадках дитина не проявляє ніяких ознак, і немає ніяких скарг - адже їй невідомо, якою має бути якість зору, а в цей час у неї можуть неправильно формуватися зорові функції.
Тому перший огляд дитини на предмет того, чи правильно сформована зорова система, має бути в оптимальний період  на 3-4 місяці життя. В подальшому, оскільки рефрактогенез триває на протязі 7 років і правильність цього процесу може визначити тільки лікар офтальмолог, дитину дошкільного віку окуліст має оглядати мінімум 1 раз на рік профілактично при відсутності скарг.
З 6-7 річного віку активно починає працювати процес, який забезпечує якісний 100% зір на різні дистанції, швидку перебудову органу зору – акомодацію. Отже у здорового покоління цей процес запрограмований приблизно на 45-річний вік. На жаль, кожне наступне покоління народжується зі значно слабшим резервом акомодації. І швидке його використання у сучасного покоління призводить до формування хворобливої будови ока, яка називається короткозорість. Вона пов’язана не тільки з впливом сучасних технологій, а і з тим, що зорова система вже запрограмована на мінімальні зорові загрузки, тому дитина шкільного віку для попередження цього недугу профілактично повинна оглядатися 2 рази на рік.
Батькам важливо пам`ятати, що зорова система дитини розвивається і постійно змінюється, тому потрібне динамічне спостереження у лікаря-офтальмолога. Це дозволить врахувати зміни, що виникають, і при необхідності скласти лікувальну або профілактичну програму відповідно до ситуації.
Якщо вчасно виявити далекозорість або короткозорість, то можна підкоригувати зір терапевтичними методами. Дитячий лікар-офтальмолог призначить тренування і порадить вправи для очей. У деяких випадках можуть бути прописані окуляри або контактні лінзи. Чим раніше проблема буде діагностована, тим ефективніше буде лікування.
Лікарі-офтальмологи відзначають, що за останні 10-15 років кількість дітей з патологіями зорової системи значно зросла. Статистика стає лякаючою і головна причина цього - легковажність батьків. Багато хвороб легше попередити, ніж вилікувати. Тим більше, що в дитячому віці зорова система є досить «гнучкою» і піддається корекції: на неї легко можна впливати і змінювати,  тому багато проблем вирішуються за допомогою безопераційних методів. Вирішальну роль відіграє своєчасна діагностика. Цілком можливо, вашій дитині лікування взагалі не потрібно, але це вирішувати може тільки досвідчений дитячий офтальмолог! Головне - не упустити момент і вчасно до нього звернутися. Часто від того, коли виявлено захворювання, залежить дуже багато.

Пам’ятайте: в дитячій офтальмології немає дрібниць! 

Не пропустіть момент! Записуйтеся на прийом до дитячого офтальмолога!

Офтальмологічний центр Мержиєвської Н.П.
33018  м. Рівне, вул. Мірющенка, 31, 4 поверх
Попередній запис: тел. (097)  343-63-14
Прийом лікаря: з 15 год. до 19 год.
(вихідний - субота та неділя)




Лікар–офтальмолог вищої категорії
Мержиєвська Наталія Петрівна